Жити – означає робити речі, а не набувати їх. Арістотель
Якось негласно прийнято в людських відносинах, у т.ч. і в Україні, колегу, який поруч з вами на роботі, сусіда по дачі, квартирі ми м'яко кажучи недолюблюємо. Готові допомогти, віддати останнє чужому, незнайомому людині, іноземцю, але тільки не своєму. Так завжди було з кадрами, звільняється посада, є свої підготовлені спеціалісти, але приходить хтось незнайомий, чужий і в більшості не зовсім в «темі», але головне не свій. Так сьогодні і з нашими українськими вченими, які за копійки, за допомогою звичайної пробірки і терезів, роблять серйозні відкриття, а ми не звертаємо на них увагу, і в той же час з задоволенням і з якимось ідіотським розчуленням приймаємо ці ж розробки, але тільки вже від авторів з-за кордону, до того ж платимо за це «шалені» гроші. Так само ми ставимося і до наших лікарів, вчителів, робітників, інженерів, спортсменів, військових, міліціонерів, суддів, прокурорів, чиновників, міністрів, депутатів, підприємців і бізнесменів – всі вони «не такі». А вони насправді найкращі!
В результаті: найкрутіші поїзди, сівалки і віялки не наші, яблука, сокири і навіть сало з вишиванками імпортуємо. Постійно чекаємо звідкись «звідти», що прийде добрий дядько встановить справедливі закони, дасть великі зарплати, на які можна буде купувати будинки, машини, лімузини, високі пенсії, з якими наші старі будуть подорожувати по всьому світу на суперлайнерах, призначить чесних чиновників і т.д.
Може, вже пора припинити займатися перейманням не завжди ефективного «лікарства» і шокової терапії «звідти», а скористатися своїм, хай не з такими красивими етикетками і заумними імпортними словами, але своїм і, найголовніше - для «своїх», що живуть і працюють поруч з вами*!
Для спраглих крові «свої» - не за національною ознакою, кольором шкіри, очей і розміром талії.
Як же об'єднати сьогодні сучасне суспільство, таку безліч людей, зі своїми поглядами, звичками, світоглядом і, на що особливо покладають, менталітетом. Мабуть, треба дати цим людям одну спільну мету, способи і стимули її досягнення. В якості національної мети повинно бути, наприклад, досягнення найвищого рівня життя у своєму селі, місті, регіоні, країні! Що можна підкоригувати в відповідних програмах соціально-економічного розвитку. Другим і найважливішим моментом - ввести дієві стимули і мотивацію для всіх без винятку працівників і громадян у створенні матеріальних благ. Третім моментом, який і дасть основний ривок, повинна стати справедливість у розподілі новоствореного «добра». Четвертим і обов'язковим для всіх повинно бути збереження природи. П'ятим – закон один для всіх і таких всього 19-ть.
Так, скажете ви, ці гасла і заклики ми чуємо кожні вибори і їх на зубок вже вивчила кожна дворняга, адже всі стовпи плакатами обклеєні. А як же все це перевести з «обіцянок» в реальність? І головне, хто це все повинен зробити? На останнє питання відповідь однозначна – всі громадяни цієї великої країни, жоден дядько і жодна заграниця нам не допоможе. Потрібно вчитися самим плавати у своєму господарстві. А плавати будемо новим, інноваційним, своїм стилем, який досі ще не використовувала жодна заграниця. І використовувати для цього будемо нові ефективні механізми третьої солідарної моделі господарювання (економіки), які засновані на людських принципах і заповідях.
Почнемо з простого: переведемо всіх працівників (робітників, спеціалістів, лікарів, вчителів, міліціонерів, чиновників, депутатів і міністрів) на справедливу зарплату за кінцевим результатом. Не від назви посади, розміру талії або високого положення залежатиме дохід «чиновника», а від тих результатів, які отримані в керованому, обслуговуваному або створюваному ним підприємстві, селищі, місті чи країні. Від цих же кінцевих результатів отримуватимуть зарплату і всі без винятку інші працівники. Принцип простий – що заробили всі разом, то й отримали. Створюємо тим самим умови, при яких всі зацікавлені в творенні спільного блага, а унікальна система оплати праці, під назвою «Єдиний контракт» справедливо і об'єктивно розподілить на всіх створюване «добро».
Все природним ходом речей розставиться по поличках і відразу всім стане ясно, видно і найголовніше відчутно і в мозках і в кишені, хто і чому досяг успіхів, стануть затребуваними таланти, а не спекулянти, наука, освіта, медицина, культура займе своє місце повноправного учасника процесу творення, а не стороннього спостерігача, що ковтає залишки пилу від товстої книги віртуального бюджету. Дуже просто стане звітувати нашим обранцям, адже тепер у них ті ж результати, що й у народу. Підвищується народний рівень життя – відповідно і у депутатів теж, а не навпаки. Відчуваєте, попахує «комунізмом» в окремо взятому селищі чи країні.
Далі про бюджет – основну біблію країни. Ці розумні економісти так все заплутали і замудрили, що вже сам чорт не розбере, як можна було перетворити такі величезні блага, взяті з кишені власного народу в ті копійки, яких не вистачає навіть на те, щоб ситно поїсти, пристойно одягнутися і мати дах над головою. Крім того, напевно, знадобилося ціле мистецтво, щоб створити при цьому казкові борги, від тих імпортних благ, яких ніхто в очі не бачив. Як же все це виправити і залишитися живим, а не померти з голоду? Все просто: в бюджеті закладаються ті кінцеві результати, які ми хочемо (плануємо) отримати, а використовуємо і витрачаємо тільки ті, що заробили сьогодні, а не про які мріємо і які можуть впасти з неба завтра. Всі мрійники теж на тих же результатах! Просто живемо за засобами! Над цією простою проблемою сьогодні б'ється вся Європа.
Наступне важливе питання про власність: у кого забрати і кому віддати або все націоналізувати, як у 17-му? Особиста, приватна, державна та ін. власність недоторканні!!! Закон один для всіх! Всі ці сараї зі скла, бетону і фанери з гіпсокартоном, а також «засоби виробництва» можуть бути в будь-якій формі власності і еволюційним шляхом (без жодних натяків на сучасні розділи і переділи) залишаться там, де це буде ефективніше. Але, вибачте, матінка земля, природа, її надра і ресурси залишаться власністю всього народу і майбутніх поколінь на віки вічні!
Всі ці прості, логічні механізми (в розробці більше 19-ти) в т.ч. раціонального фінансування, інвестицій, оптимальних податків, якості товарів, послуг, ефективного державного управління, різкого зменшення корупції, справедливої системи оплати праці за кінцевим результатом «Єдиний контракт», високої зайнятості, бездефіцитної пенсійної системи, екологічної безпеки, і ін. є основою нової, інноваційної «Третьої солідарної моделі господарювання (економіки)». Вони реалізуються за допомогою сучасних інформаційних технологій, які захищені від суб'єктивного індивідуального рішення звичайних справ.
Уряд будь-якої країни світу, який візьме на себе сміливість використовувати нові принципи господарювання, стане успішним і виведе країну вже в перші 3-5 років на вищу сходинку світового розвитку, з високим рівнем життя і добробутом, мінімальною корупцією і квітучою природою.
Час легких природних ресурсів минає, настає час інтелектуального людського капіталу! Давайте дамо «своїм» роботу і справедливу зарплату, а вони, вже повірте, покажуть всьому світу «де раки зимують»!
До речі, останнім часом весь світ охопило питання справедливості!
P.S. Даю платні консультації для своїх...
Якщо що - заходьте на ФБ автора
01.02.13